Олександр Ройтбурд

ЖИТТЄПИС

У 1983 році закінчив художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту імені К. Д. Ушинського. Формування Ройтбурда як митця відбувалося в андеграундному художньому середовищі Одеси, де він здобув репутацію одного з найяскравіших представників «української нової хвилі» та трансавангарду.

У 1980–1990-х роках активно працював як живописець, водночас відіграючи значну роль у становленні незалежної арт-сцени України. Був учасником художнього об’єднання «Паризька комуна».

У 1993 році став одним із засновників Асоціації «Нова художня асоціація Одеси» (НХАО), а в 1997 році — арт-центру Соросу “Центр Сучасного Мистецтва» в Одесі. Протягом своєї кар’єри виступив куратором численних виставкових проектів. Обіймаючи посаду директора Одеського художнього музею, ініціював і реалізував низку реформ, спрямованих на відкритість інституції та її популяризацію серед широкого кола глядачів.

Ройтбурд здобув визнання як один із найвідоміших і комерційно успішних представників сучасного українського мистецтва. Його полотно «Прощавай, Караваджо» (Goodbye Caravaggio) з циклу «Ройтбурд VS Караваджо» у 2009 році було продане на аукціоні за рекордну для українського арт-ринку суму — $97,268.

Відеоарт «Психоделічне вторгнення броненосця Потьомкіна» (Psychedelic Invasion of the Battleship Potyomkin into Sergey Eisenstein’s Tautological Hallucinations, 1998) увійшов до колекції Музею сучасного мистецтва (MoMA) у Нью-Йорку як один із знакових творів сучасного відеомистецтва.

ТВОРЧИЙ МЕТОД

Ключові теми

Олександр Ройтбурд працював із широким колом тем, у своїй творчості поєднуючи міфологічні, релігійні та маскультурні елементи. У його полотнах часто з’являються алюзії до Біблії, античної міфології та образів святих, переосмислені крізь призму постмодернізму.

У період участі в художньому об’єднанні «Паризька комуна» у творчості митця домінував герметичний міфо-теологічний наратив. Зразками цього періоду є картини «Гімн Демонам і Героям» та «Томління Якова і Рахілі» (1989), які демонструють переосмислення сакральних сюжетів.

Ройтбурд іронічно називав себе «дідусем українського трансавангарду». У серіях «Королі» та «Гейші» (середина 1980-х – початок 1990-х) виявляється його інтерес до теми монархічних образів та екзотизованої жіночності як форм культурного коду. Важливе місце у творчості митця посідає тема тілесності й сексуальності. Зокрема, проєкт «Сад земних насолод» (2016) сприймається як візуальний діалог із Босхом, де зображені метаморфози тіла, страхи та еротичні мотиви.

Жіноча постать у творчості Ройтбурда є узагальненим образом, позбавленим індивідуальних рис. У каталозі виставки «Метафори жіночності» зазначається, що ці фігури набувають абстрактного, «безродового» характеру. Художник зазначав: «Я нічого не описую, я лише моделюю стан», підкреслюючи алегоричний характер свого мистецтва, в якому першорядну роль відіграють не сюжет, а настрій, форма і метафора.

Мистецька манера

Ройтбурд завжди наголошував на своїй ідентичності передусім як живописця, хоча у своїй практиці активно використовував концептуальні прийоми постмодернізму. Його роботи відзначаються інтелектуальною насиченістю, іронічним підтекстом і характерним «умисним перенасиченням» деталей. Часто твори мають розлогі й складні назви, що відкривають широкий простір для тлумачень.

Його живописна мова тяжіє до барокової театральності, де поєднано елементи фольклору, релігійного канону та сатиричної деконструкції. Митець широко застосовував цитування як метод, вільно працюючи з культурними знаками минулого та сучасності.

Важливим елементом творчості є також саморефлексія. Автопортрети, які Ройтбурд традиційно створював напередодні Нового року, виступають способом естетичного аналізу образу митця. При цьому він намагався уникати прямої автобіографічності.

Техніка

У своїй живописній практиці Ройтбурд переважно використовував олійні фарби на полотні великого формату (наприклад, «Томління Якова і Рахілі», 1989 – 198×296 см). Він уникав традиційного малювання пензлем, надаючи перевагу мастихіну, що створювало характерну імпастну фактуру. Такий живописний шар, щільний і грубий зблизька, формував цілісну композицію при перегляді з відстані.

Окрім живопису, художник працював у техніках колажу та графіки. Наприклад, у серії про Людвіга ІІ він використовував колажування з репродукцій поштових листівок. Значне місце у його доробку займають відеоарт і інсталяції.

Найвідомішою з них є відеоінсталяція Psychedelic Invasion of the Battleship Potyomkin into Sergey Eisenstein’s Tautological Hallucinations (1998), презентована на Венеційській бієнале у 2001 році.

Кольорова палітра

Характерною рисою колористики Ройтбурда є домінування теплих, земляних і золотисто-коричневих тонів. У творах 1980–1990-х років помітна т.зв. «приглушена іконописна гама», що створює ефект архаїчної сакральності. Водночас ця основа контрастує з виразними кольоровими плямами й глибокими тінями, що посилює емоційну й композиційну напругу.

Загалом у палітрі митця поєднуються естетика постсоцреалізму з експресивними барвами постмодерністського живопису. Такий підхід надає творам Ройтбурда масштабності та сценічного ефекту, підсилюючи їх візуальну виразність.

Діяльність у сфері музейної політики

2014 Призначений директором Одеського художнього музею
2014–2019 Провів масштабну реформу музею: оновлення експозиції, модернізація внутрішніх процесів, залучення меценатів, відкриття постійної експозиції сучасного мистецтва
2015 Ініціював створення «Музейної ради» — дорадчого органу за участі кураторів, художників, мистецтвознавців
2017 Запровадив програму прозорого фінансування та краудфандингу для музею
2018 Заснував щорічний проєкт «Музей відкрито на ремонт» для підтримки регіональних музеїв
2019 Після звільнення залишався публічним коментатором музейної політики та реформ у сфері культури.

НАГОРОДИ

1996 Лауреат премії «Культурний герой року» (журнал Afisha, Москва)
2007 Премія «Інтелектуальний продукт року» (журнал Кореспондент)
2018–2021 Почесні відзнаки від громадських і культурних організацій за внесок у реформування музейної справи в Україні

ВИБРАНІ ВИСТАВКИ

1989 Томління Якова і Рахілі, Музей західного і східного мистецтва, Одеса, Україна
1991 Гімн Демонам і Героям, Центр сучасного мистецтва на Арсенальній, Київ, Україна
1993 Життя короля (Людвіг), Асоціація НХАО, Україна
1996 Гейші, Центр сучасного мистецтва Джорджа Сороса, Київ, Україна
2001 Психоделічне вторгнення броненосця Потьомкіна в Таврійський палац, павільйон України на Венеційській бієнале, Італія
2002 Metamorphosis, House of World Cultures, Берлін, Німеччина
2003 Ройтбурд. Постскриптум, Національний художній музей України, Київ

 2006 Auto-da-fé, Galerie Les Noms, Франція
2009 Метафори жіночності, Мистецький арсенал, Київ, Україна
2011 Атоми пам’яті, Український дім, Київ, Україна
2013 Трансаванґард, Мистецький арсенал, Київ, Україна
2015 Історія тривоги, Dymchuk Gallery, Київ, Україна
2016 Сад земних насолод, Dymchuk Gallery, Київ, Україна
2021 In memoriam, Національний художній музей України, Київ (посмертна ретроспектива).

КОЛЕКЦІЇ

Твори Олександра Ройтбурда зберігаються в музейних зібраннях: Одеського художнього музею, Сумського художнього музею, Дніпровського художнього музею, Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва Луїзіани (Данія). А також у приватних колекціях у Німеччині, Франції, США, Ізраїлі, Польщі.

Найбільша приватна колекція його робіт належить артменеджеру Марату Гельману. В Україні твори художника також представлені у колекції PinchukArtCentre (Київ).