Станіслав Волязловський

ЖИТТЄПИС

Народився у Херсоні. Закінчив місцеву художню школу та професійні курси художників-оформлювачів. Протягом кількох років викладав у ПТУ № 4, паралельно керував дитячим гуртком кераміки.

На початку 2000-х років долучився до херсонського арт-клубу «ТОТЕМ» та київського мистецького об’єднання Р.Е.П. У цей період сформував власний мистецький напрям — «шансон-арт», що поєднував елементи коміксової естетики, тюремного фольклору та поп-культури.

У 2010–2017 роках брав участь у низці міжнародних мистецьких резиденцій, зокрема в CCA Ujazdowski Castle (Варшава), у межах програми Gaude Polonia (Польща), а також у резиденції сучасного мистецтва Biruchiy contemporary art residence (Україна).

ТВОРЧИЙ МЕТОД

У мистецькій практиці Станіслава Волязловського простежується послідовна розробка естетики побутового кітчу, зокрема так званого «шароварного» наївного мистецтва, що поєднується з міською «дворовою» агресивністю.

Формально його стиль наближається до ар-брют та аутсайдерського мистецтва: композиції мають фрагментарну, інтуїтивну структуру, позбавлену академічної впорядкованості; площина заповнена орнаментальними, геометричними елементами та декоративними мотивами, композиція тяжіє до потоку підсвідомості.

Волязловський активно запозичував візуальні коди народного та вуличного настінного малярства, поєднуючи їх із соціальними символами, маргінальним фольклором та абсурдистською образністю.

У технічному плані художник працював як із двовимірною графікою (принти, ксерографія, кулькова ручка), так і з тривимірними об’єктами — текстильними інсталяціями, каркасами, фотооб'єктами. Не менш важливим елементом його робіт були тексти — написи, підписи, фрагменти поезій (зокрема використання віршів Тараса Шевченка у перформансах), що створювали іронічний або саркастичний підтекст.

Херсонський період

У ранній творчості Волязловського формувалися ключові риси його індивідуального стилю, зокрема через концепцію «шансон-арту», що поєднувала побутову наївність із брутальним гумором. Основними матеріалами слугували кулькова ручка та підручні поверхні — старі простирадла, крафтовий картон, офісний папір. Він створював графічні серії на кшталт «Стінгазет» (2008), що нагадували альтернативні настінні газети з абсурдистськими історіями.

Сюжетно ці роботи мали спонтанно-асоціативний характер: поєднувалися міфологічні алюзії (напр., У очікуванні Йєти, 2003), гротескна еротика та урбаністичні нариси. Візуально це мистецтво тяжіло до інтуїтивної, схематичної манери, характерної для аутсайдерського або наївного мистецтва.

Палітра була здебільшого лаконічною — чорно-білою або з використанням одного кольору (синього чи чорного), що підкреслювало його підпільну, контркультурну природу.

Ранні роботи відзначаються дитячо-спонтанною логікою, у якій текст і малюнок утворюють єдиний наратив. У них проявляється іронічне переосмислення маргінальних культурних кодів: від «тюремного романтизму» до туалетної графіки. Херсонський локальний контекст був важливою складовою: Волязловський активно звертався до регіональної символіки, використовуючи південні мотиви, фольклор, елементи побуту, іноді — з притаманним регіонові чорним гумором.

Період групи Р.Е.П. (2004–2010-ті)

У середині 2000-х років Волязловський приєднався до художнього об'єднання «Р.Е.П.» (Революційний Експериментальний Простір), ставши одним із його активних учасників. У межах цієї формації художник поглибив критичний і політичний потенціал власної творчості, зберігаючи при цьому притаманну йому іронічну, «хуліганську» стилістику.

Відомими стали серії «Шансон-арт» (зокрема однойменна виставка у Москві, 2008) та оновлений показ «Стінгазет» у Києві (2008), у яких тематика набула виразно політичного забарвлення. Художник продовжував працювати кульковими ручками, акцентуючи увагу на кольоровому контрасті та використовуючи яскраві, «провінційні» барви — червоний, помаранчевий, зелений.

У цей період Волязловський активно експериментував із новими формами: відео, інсталяція, перформанс (наприклад, Майстер-арт, 2015), однак малюнок залишався його головним виразовим засобом. Тематика включала сатиричні алюзії на пострадянську дійсність: тюремні сюжети, пародії на політичні фігури, еротичну вульгарність, лексичну агресію.

Його візуальна мова відображала масову культуру — телебачення, бульварну пресу, інтернет — і трансформувала її у форму гротеску й сарказму.

Форма подачі часто тяжіла до коміксової структури з «кадрами» чи «чарунками», у яких поєднувалися примітивні зображення, наративні фрагменти та графіті-подібні написи. Виставки групи Р.Е.П. у цей період нерідко мали перформативний вимір, а сам Волязловський свідомо провокував публіку натуралістичними й табуйованими темами.

Пізній індивідуальний період (2010–2018)

У 2010-х роках Волязловський продовжував працювати в притаманній йому естетиці, однак уже як незалежний художник. Він зберіг «народну» технічну базу: кулькова ручка, ксерографія, тканина, підручні матеріали домашнього вжитку. До арсеналу додалися відео та фотографія, інсталяції.

Цикли Кіоск між двома вежами (2011–2012, Москва), Лібертинаж (2015, Київ), Crash Matrix (2017, Херсон) демонструють поглиблення тематичних пластів і посилення критичної складової. Візуальний стиль залишався навмисно вульгарним, з переважанням еротичних і порнографічних алюзій, автопортретних елементів та тілесної провокації (напр., відеоробота Коти проти китайської х**і*, 2010).

Основними темами цього періоду залишаються соціальна критика, деконструкція пострадянської ідентичності, осмислення страхів і табу. Колористика стала яскравішою: до традиційної чорно-білої гами додалися кислотно-рожеві, червоні, лимонно-жовті барви, які наближали роботи до естетики масової реклами або побутового текстилю. Водночас ці кольори несли семантику агресії, відрази та гротеску.

НАГОРОДИ

2010 — лауреат Премії імені Казимира Малевича як найкращий сучасний художник України.

ВИБРАНІ ВИСТАВКИ

2003 — В очікуванні Сніжної людини, галерея SS/02, Херсон, Україна
2006 — Текстиль, галерея «ЦЕХ», Київ, Україна
2008 — Стінгазети, Карась Gallery, Київ, Україна
2009 — 3-я Московська бієнале сучасного мистецтва (основний проєкт), ЦСК «Гараж», Москва, Росія
2010 — ACM, Mansaray, Rigo 23 & Volyazlovsky, Andrew Edlin Gallery, Нью-Йорк, США
2012 — ARSENALE 2012, Мистецький Арсенал, Київ, Україна
2013 — New History, Харківський художній музей, Харків, Україна
2015 — Лібертинаж, Карась Gallery, Київ, Україна
2016 — Від загального кореня, Мала галерея Мистецького Арсеналу, Київ, Україна
2017 — Crash Matrix, Музей сучасного мистецтва Херсона, Україна
2021 — Волязловський і уся його творча жізнь, ЄрміловЦентр, Харків, Україна

КОЛЕКЦІЇ

Твори Стаса Волязловського зберігаються в таких установах, як Centre Pompidou (Париж), Galeria Arsenal (Білосток), PinchukArtCentre (Київ), Grynyov Art Foundation (Київ), Музей сучасного мистецтва Херсона (МСМХ), Ludwig Museum (Будапешт), а також у приватних колекціях в Україні, Польщі, Німеччині та США.