ЖИТТЄПИС
Значну частину дитинства Сана Шахмурадова-Танська провела в сільському Поділлі, серед річок і лісів. У 2014 році емігрувала до Торонто (Канада), де здобула ступінь бакалавра з психології в Йоркському університеті. Тривалий час працювала в сфері графічного дизайну, згодом зосередилася на живописі. У 2020 році переїхала до Києва, міста, що тривалий час її надихало.
У своїй творчості досліджує маловивчені витоки власного походження через особисті та колективні архетипи. Учасниця мистецьких резиденцій в Ірландському музеї сучасного мистецтва (у партнерстві з EVA International 2023 — бієнале Ірландії, куратор — Себастіан Чіхоцький, Дублін, Ірландія), у просторі Asortymentna Kimnata ("Там, де було перервано оповідь", 2022–2023, Івано-Франківськ, куратори — Дмитро Чепурний і Антон Усанов), а також у Casa Balandra (2023, Портоль, Балеарські острови, Іспанія).
Представила на Art Basel Statements (2025) інсталяцію «Колективна пам’ять» від Gunia Nowik Gallery.
ТВОРЧИЙ МЕТОД
Творчий метод Сани — це ритуалізація інтуїтивного процесу, працю з історично зарядженими матеріалами та символами, архетипічна робота з тілом і тілесністю, а також свідоме використання ретравматизації як способу переосмислення колективної пам’яті. Її мистецтво — це досвід створення живопису як акту пам’яті, як акта ритуального свідчення. Пейзажі часто містичні, «плавлені», водні, містять фрескові алюзії, виступаючі мостом між реальним та міфічним
Циклічність часу
У творчості Сани час подається не як лінійна послідовність, а як коло, що постійно повертає до тих самих травм. Вона досліджує ідею про те, що минулі катастрофи — не завершені, а лише повторюються в нових формах. Серія «Those who survived the apocalypse / The inhabitants of the Tethys» зображає повернення травматичних сценаріїв війни, знищення, екологічних катастроф і переслідувань — те, що вже траплялося з українцями, і знову ожило після 2022 року.
Використання інтуїтивного знання
Танська працює з інтуїтивною логікою, яку ставить поруч із науковим чи історичним знанням. Вона вірить, що інтуїція може вловити приховані причинно-наслідкові зв’язки. У проекті «Those who survived the apocalypse» вона досліджує геологічні та історичні пласти Одещини, спираючись на інтуїтивні образи води, каменю та відлунь пам’яті — ці сліди трактуються не буквально, а як символи трансгенераційного досвіду.
Її мистецтво балансує між особистою історією (через родинну пам’ять, усні перекази) та загальнонаціональною чи глобальною. Вона не прагне реконструювати точні факти, а заповнює прогалини «відчуттями» та образами.
У серії «Снилось мені — чи ж снилося мені?...» (Voloshyn Gallery, 2024) йдеться про емоційну пам’ять покоління, що живе в тіні воєн, які не пережило напряму, але які сформували його характер. У картинах – приглушені форми, сліди, відбитки — як умовна візуалізація недоказаного.
Археологія пейзажу
Природні об’єкти — камінь, мул, вода — у її мистецтві не тло, а повноцінні суб’єкти, що «памʼятають» більше, ніж історичні документи.
У роботах про лимани Одещини та одеські катакомби (серія «Tethys») вона показує вапнякові дамби, що зберігають сліди давніх істот та людей — буквально і метафорично. Вода, мул, сіль – як матеріали історичної травми.
Концепт «нездатності зображення»
У деяких проектах вона навмисно не формує чітких образів, відмовляючись від наративної ясності. Це художній жест, який відображає стан втрати, травми, приглушення свідомості. У проекті «Снилось мені…» герої з’являються як розмиті, недоформовані образи, кольори «плісняві», композиція — в’язка. Це не помилка техніки, а спосіб показати психологічну неможливість уявити або сформулювати те, що сталося.
Художня мова Танської – метафорична, тяжіє до монохромних або приглушених кольорів, використовує органічні матеріали (мішковина, пастель, туш, олія). Її образи часто символічні, багатошарові, а композиція — сповнена повторів і коливань. У живописі з серії «Tethys» або «Снилось мені…» кольори перетікають, як вода, тіні стають повноцінними персонажами, а фактура полотна іноді нагадує землю або сліди плісняви — мов картина «розкладається» разом із памʼяттю.
КОЛЕКЦІЇ
Роботи Сани Шахмурадової-Танської зберігаються у публічних колекціях, зокрема у Krupa Art Foundation (Вроцлав, Польща), SAF – Samdani Art Foundation (Дакка, Бангладеш) та Marquez Art Projects (Маямі, США). Твори Сани були представлені на кількох персональних і групових виставках, зокрема на 24-й Сіднейській бієнале Ten Thousand Suns (2024, землі Гадігал, Австралія), Catching Circles – Then They Match Again в галереї Gunia Nowik (2023, Варшава, Польща), Further than Light or Language в галереї Voloshyn (2023, Маямі, США), та на бієнале EVA International (2023, Лімерик, Ірландія).
ВИБРАНІ ВИСТАВКИ
2023 Catching circles – then they match again, Gunia Nowik Gallery, Warsaw, Poland
2021 The Waxing Crescent Myth, Muzeon Experimental Centre, Museum of Modern Art of Odesa, Odesa, Ukraine
2020 Wandering Spirits, Embassy, Toronto, Canada
2023 Further than Light or Language, Voloshyn Gallery, MIami, FL, USA
2023 EVA International, Ireland’s Biennale, Limerick, Ireland
2022 My House Is Your House, Palais de Tokyo, Paris, France
2022 Chernoziem, Galeria Dim, Warszawa, Poland
2022 Set Phosphenes, Studio for Artistic Research, Düsseldorf, Germany
2022 CONTRAPUNCT, Künstlerhaus Vereinigung, Vienna, Austria
2022 SENSING PLACES / PLACING SENSES, ODP Galerie, Leipzig, Germany
2022 As in the Cinema, Artsvit Gallery, Dnipro, Ukraine
2022 If it is no war today, it doesn't mean there is no war, Goethe Institut, Kraków, Poland
2022 APOKALIPSYS, Diogenes gallery, Lviv, Ukraine
2022 In Ukraine, Gallery at Dobin Mews, New York, USA
2019 Long Winter Toronto/The Arctic Night, Harbourfront Centre's Festival Of Cool, Toronto, Canada
2018 ART SALON, Gallery 1313, Toronto, Canada
2018 L'EVASION, Kensington Market, Toronto, Canada